Мій Боже, захисти мене, благаю,
Геть від усіх отруйних стріл,
Що шлються в мене звідусіль
Печаллю.
Пробитий ними, я вже не причалю
До берега натхненної хвали
І з болем зловорожої стріли
Не заспіваю.
Із болем зловорожої стріли
Покірно попливу за течією,
Що викине мене байдужістю своєю
На ті ж печальні береги.
Ти стріли поламай і луки претугі
Чи дай мені Свою у руки зброю,
Бо лиш тоді в борні тяжкій устою,
Не втративши снаги,
Бо перемоги певні й дорогі
Лише з Тобою.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Брате Василю!
Але ж це ПЕСИМІЗМ!
Це не відповідає Слову Божому: Бог сказав: "Зодягніться у повну Божу зброю.."! (Послання до Єфесян, 6:11)
Шкода, що такі добрі почуття й так недобро використані!
Щасти ВАм! Комментарий автора: Вірш написаний в час болючої внутрішньої боротьби. І я сказав би, що це не песимізм, а боротьба з песимізмом в надії на Господа: "Бо перемоги певні й дорогі
Лише з Тобою". Дякую Вам!
Микола Калінін
2011-08-26 09:33:15
А мені, на відміну від Ігоря Григоровича (див. його коментар), навпаки, здалося, що літературний герой вірша саме цього й хоче: "Зодягнутися у повну Божу зброю".
За логікою згаданого коментатора виходить, що людина не може говорити про свої гріхи, про свою слабкість і просити у Бога "Його зброї" для їх подолання. Бо то буде "песимізм"?.
Але цим коментарем я не роблю нікому ніяких закидів, а просто висловлюю свою думку, як і кожен з коментаторів. І так само нехай аргуметовано заперечують мені, якщо вважають за потрібне.
Лідія Гапонюк
2021-06-23 17:45:31
Це молитва в стражданнях! Хай Господь допомагає нам усім долати випробування! Амінь! Благословіння Вам!
Поэзия : Из Магнитки о сущности любви - Светлана Шербан - Спасибо за стихотворения, очень интересно. Всегда мучаюсь вопросом, это правда или вымысел? И где граница? (читатель)
- Сама идея отдельно про это задуматься возникла из вопроса"его"друга, насколько я всё выдумываю. И мне пришлось оправдываться, что для него это - чистый вымысел - он же не любил! А для меня - моя непогрешимая ВНУТРЕННЯЯ реальность - меня иногда циклит, как на картинке из памяти - вот утро - и я на цыпочках крадусь в душ из его постели - и натыкаюсь на предметы, вызывающие дежавю - на столике ручка "Паркер" - мне Армен такую дарил - моя любовь из "первой молодости", вот тюбик пасты - и у меня в номере точь-в-точь, шампунь - точно знаю, дают по талонам - это же 90-е и только москвичам - мне за взятку такой же продали... А свитер - просто брошенный у кабинки - и я всю нерастраченную нежность вкладываю в эту вещь - выворачиваю - утыкаюсь в него и дышу дорогим мне запахом - и мне хочется остро быть с ним - и не уходить - и надо быть утром у себя в номере - и я ухожу - и он не просыпается - а свитер я развешиваю в изголовье - и это против правил и субординации - он не просил меня хозяйничать и примеряться к чужой роли(жены?) Короче, что там за окном - всё равно - какой век, какое кино, какие полит игры - примитивно хочу от него ребёнка и надеюсь, что в этом есть смысл... Вот как-то так, если перевести... с русского на русский.
(автор)
Простите за натурализм и избыточные подробности. Это уже было всё очень давно. Уже нашим близнецам в этом году по 18 будет.
Спасибо ВАМ.
